3 декабря 2011, 19:03 Назар Шешуряк
Перкалаба: «Дідо – це стан сприйняття»
Без перебільшення культовий український гурт Перкалаба випустив у неспокійний світ свій новий альбом. Згусток світлої енергії називається «Дідо» і містить в собі тринадцять пісень. Першого грудня альбом був з шумом презентований у Саллівані, а за кілька днів до концерту ми поговорили по мейлу з менеджером та ідеологом гурту Олегом Гнатівим. Олег, він жеМох, відповідав з воістину просвітленою лаконічністю.
Дідо — це реальний персонаж чи збірний образ, архетип?
Дідо — це рівень розуміння і стан сприйняття.
Як досягти цього стану?
Набуватися, попускатися і каятися.
Розкажіть, яких друзів Перкалаби можна буде почути на альбомі.
Дахабраха, Женя Гудзь (Гоголь Борделло), Юра Гурджий (РотФронт), НОМ, dj Derbastler. Творчість цих артистів близька нам по духу і вібраціям.
Як ви познайомилися з Гудзем?
Бог звів.
Захоплення музичного світу входить до планів Перкалаби?
Нас більше цікавить реальний світ.
Я мав на увазі ось що: чи має шанс взагалі українсько-гуцульська культура стати популярною на весь світ, як раніше це сталося, наприклад, з балканською?
Однозначно має, як будь яка музика, яка творить вібрації, що попадають в резонанс з Божественним. Крім того, гуцульська культура несе в собі ще первісну чисту дохристиянську енергію. Світові зараз надзвичайно не стає чистих енергій.
Перкалаба відчуває на собі місію, скажемо так, енергетичного просвітлення слухачів?
Ні в якому випадку. Ми нікому нічого не обіцяли, дай Боже самим сили найти.
Бурхливі політичні та економічні події у світі останніх місяців вплинули на альбом?
Ні. Нам стає позитивних впливів. «Дідо» придумувався і писався за радісних і спокійних умов.
Як ставитесь до інтернет-піратства і того факту, що альбом з’явиться на торрентах вже за пару годин після презентації?
Музика повинна належати людям. Просто нем сенсу боротись з піратами. Крім того, все укладено так, що якщо ти свою справу будеш робити професійно, від серця, з правильною логістикою, то все складеться — навколищній світ побудований на гармонійності. Якість і цілеспрямованість будуть винагороджені завжди, неважливо як.
Концерт, як завжди, був спекотним. Перкалаба уже добрих десять років возить із собою цей жирний дух гуцульського весілля, примудряючись при цьому не набридати і змінюватись. Всього було зіграно більше трьох десятків пісень — хто ще з місцевих гуртів на таке здатний? Енергетика підхоплює навіть тих, хто до карпатсько-циганських гоцалок завжди були байжужими — наприклад, журналістів Київрепорта. Ми намалювали фломастером собі на обличчях красиві вуса і стрибали, як дурні. (А після концерту, під впливом алкоголю та перкалабних вібрацій ще й загубили фотоапарат на площі Льва Толстого; хто знайшов — не будьте мудаками, поверніть.)
Красивіші вуса були тільки у Гудзя, який, звісно ж, теж засвітився на сцені. Навіть зашкварившись у свій час дуетом з Мадонною, цей божевільний мультикультураліст не втратив своєї галактичних розмірів харизми. Інші члени перкалаба-фемілі теж допомогли потрусити київську публіку.
«Дідо» — це, мабуть, найбільш екстравертний альбом Перкалаби. У тому сенсі, що піддається для зчитування не тільки досвідченим ловцям карпатських vibes, але і простим смертним. Дуети з чотирма відомими артистами, російська та англійська мова під завісу — схоже на те, що гурт набагато амбітніший, ніж прагне здаватись.
Інородні голоси це, власне, єдине по-справжньому нове на «Дідо». Еволюція Перкалаби не лінійна, а спіральна: матеріал — «глина» — залишається тим самим, змінюються лише настрої та якість саунду. Різні фотографії одного пейзажу. Ось і новий альбом: те ж саме небо, ті ж самі дерева, тіж самі коровки і рибчики в річці, чидро. Саме за це ми і любимо Перкалабу. Зима обіцяє бути довгою, так що «Дідо» вийшов дуже вчасно: кращих ліків від зимової сплячки не придумаєш. Набуваймоси.
No comments:
Post a Comment