Wednesday 1 February 2012

Перкалаба - Дідо (2011)



музика

«DIDO CAN DANCE» 
Те, чим оперує у своїй творчості синдикат «ПЕРКАЛАБА» не може просто поміститись у класичні рамки музичного розуміння. Адже професійність, потужний кач, зіграність та інші речі є важливими, але не похідними у сучасному мистецтві. Важлива ідея, як механізм того чи іншого професіоналізму. Бо руками у музиці рухає голова і гаряче серце.
Цілком зрозуміло і те, що за довгою історією і дискографією, найпомітніше у «ПЕРКАЛАБИ» видно її прогрес з українського масштабу до відомого європейського коллективу. Саме цю думку і підтверджує новий альбом під назвою «ДІДО». 
Половину пісень з цього творіння віддані фанати мали змогу вже почути на концертах синдикату. Наприклад оперу у чотирьох частина присвячених головному герою диску – дідові, де дуже чітко можна прослідкувати, ще один додатковий магічний елемент – мову. Адже більшість нових і старих треків – це такі собі українські мантри. В поєднанні з якісним європейським звучанням і українськими традиційними мотивам, європейський слухач може побачити новий образ українця - magical modern Ukrainian. 
Як на мене, цей диск не претендує на супер-концептуальний проект , з хитрою сценографією треків і образів. Проте, маємо унікальну можливість вперше почути не просто «ПЕРКАЛАБУ», як радіо - виставу, а заглянути набагато глибше. Бо там ми побачимо, те чим живе цей клан (у найкращому розумінні цього слова), що слухає, кого поважає і як прогресує. Це така собі поїздка у внутрішню Перкалабу, з усіма її жителями, героями і ландшафтом. 
З особливостей диску – присутність на ньому багатьох спільних треків з відомими музикантами. Серед них – українські етнозірки «Даха-Браха», вокаліст німецького гурту «RotFront» Юрій Гуржі і навіть сам Євген Гудзь, з легендарного гурту «Gogol Bordello». Також на платівці можна знайти і кавери-респекти Кузі («Було Не Любити») і героям російського андеграунду «НОМ» («Любовь инженера»). Ці експерименти + ремікси інших музикантів дають зрозуміти, що колектив прогресує і дає змогу фантазувати з усіма, кого вони люблять і кого поважають. Це великий здобуток, бо після цих досвідів обов’язково виникає новий творчий пошук. І тому цей диск не тільки, показує «ПЕРКАЛАБУ» іншим, а й демонструє «ПЕРКАЛАБУ» собі.
Отже, маємо непересічну платівка з двох причин: 1) «ПЕРКАЛАБІ» вдається вдало підкреслити свій gutzul roots, і водночас – маємо цікаві, нові експерименти зі звучанням 2)сподіваємось що вдалий творчий пошук і співпраця з відомими музикантами додала синдикату можливості бути почутими у світі 3) попри всі нові елементи, «ПЕРКАЛАБА» досі залишається своєю для усіх: мелодійною, справжньою і зрозумілою, як для українців так і для іноземців. Бо це не музика, це «дух, що тіло рве…» . 
Тому, як сказали б на гуцульщині «ДІДО CAN DANCE». І від цього нас усіх попускає і ми набуваємося. Але тіко б ви виходили!

Гриць Семенчук- поет, промоутер, музикант групи drumТИатр

No comments:

Post a Comment