This blog is a definite internet guide to Extra Estrada, WORLD, ELECTRONIC, LIVE, COLLABORATION
Showing posts with label perkalaba. Show all posts
Showing posts with label perkalaba. Show all posts
Thursday, 16 October 2014
Tuesday, 17 April 2012
ПЕРКАЛАБА - Задорно как Воплi Вiдоплясова, шумно как Gogol Bordello
ГУЦУЛЬСКИЙ СКА-ЭТНО-ПАНК
"...На родных украинских просторах, следует отметить отличную формацию "Перкалаба". Это - гуцульский "АукцЫон"! Та же замечательная духовая секция, колоритный вокалист, который, продолжая аналогию с "АукцЫоном", успешно сочетает в себе лучшие черты Гаркуши и Федорова (и перформанс, и, собственно, "музыкальное оформление"), хорошее чувство юмора и бесшабашный неподдельный драйв!"
Задорно как Воплi Вiдоплясова, шумно как Gogol Bordello
Це здорово! Це модно! Це – живо!!!
"Чего-чего, а с расколбасом тут все в порядке. Расколбаса много и даже очень. Задорно и весело." Drugaya.ru
Це здорово! Це модно! Це – живо!!!
"Чего-чего, а с расколбасом тут все в порядке. Расколбаса много и даже очень. Задорно и весело." Drugaya.ru
газета "Столичные новости"
Еще год назад в Москве мало кто знал про группу "Перкалаба" из украинского Ивано-Франковска. Первый раз они появились в столице в самый разгар этой их заварухи с выборами - прямо с главной киевской площади Майдане Назалежности приехали. На сцену "Китайского летчика Джао-Да" незаметно вылезло человек десять, все в оранжевом, а главный - еще и в шапке-ушанке. Стеснительно спрашивает в микрофон: "Можно?", ему из зала отвечают - можно. И тут, как писал Рэй Бредбери, "и грянул гром". Трубачи дуют, гитары бряц-бряц, барабанщик с перкуcсионистом чудеса творят, а к тому же в углу кто-то на каком-то экзотическом инструменте наяривает - не то ситары, не то цимбалы. А главный, которого, как потом выяснилось, зовут Федот, - кривляется, машет руками, и звонко горланит про "Любовi поклик Ау-Уа", Парагвай, злую тёщу и таинственную "зозулицу". Через минуту всем стало ясно, что ничего на свете лучше "Перкалабы" нету, разве что бродить с друзьями и портвейном по бульварам. Хм, отвлекся - так вот.
"Перкалаба" - это своеобразное музыкальное сообщество с своей собственной идеологией и собственным стилем. Играют они громкую, живую, бодрую, весёлую, танцевальную и обаятельную музыку, которую у нас принято звать ска-этно-панк, но перкалабцы называют ее "gutzul roots", - потому что сами они де гуцулы. гуцулы - это вроде бы такая народность, проживающая толи в закарпатье, то ли еще где - точно не знаю, потому что по географии в школе двойка. Да это и не важно - главное, что гуцулы - самые веселые и угарные чуваки в мире - балканцы, цыганцы и ману чао рядом не стояли. Рядом стояли Воплi Вiдоплясова, Gogol Bordello, да Пакава Ить - вот и представьте теперь, что за чудесная группа, эта "Перкалаба".
В прошлом году на московском лейбле Bad Taste вышел их дебютный альбом "Свято Грибiв i Форелiв". Не знаю, какие грибы они едят, но колбасит их отменно - приходите и убедитесь сами. А приходить надо 8го июля в клуб "Gogol'", что в Столешниковом переулке - концерты на этой отличной открытой площадке в самом центре города всегда удаются на славу, а уж если "Перкалаба" - то и подавно всем радость и веселье будет.
"Перкалаба" - это своеобразное музыкальное сообщество с своей собственной идеологией и собственным стилем. Играют они громкую, живую, бодрую, весёлую, танцевальную и обаятельную музыку, которую у нас принято звать ска-этно-панк, но перкалабцы называют ее "gutzul roots", - потому что сами они де гуцулы. гуцулы - это вроде бы такая народность, проживающая толи в закарпатье, то ли еще где - точно не знаю, потому что по географии в школе двойка. Да это и не важно - главное, что гуцулы - самые веселые и угарные чуваки в мире - балканцы, цыганцы и ману чао рядом не стояли. Рядом стояли Воплi Вiдоплясова, Gogol Bordello, да Пакава Ить - вот и представьте теперь, что за чудесная группа, эта "Перкалаба".
В прошлом году на московском лейбле Bad Taste вышел их дебютный альбом "Свято Грибiв i Форелiв". Не знаю, какие грибы они едят, но колбасит их отменно - приходите и убедитесь сами. А приходить надо 8го июля в клуб "Gogol'", что в Столешниковом переулке - концерты на этой отличной открытой площадке в самом центре города всегда удаются на славу, а уж если "Перкалаба" - то и подавно всем радость и веселье будет.
Saturday, 31 March 2012
Perkalaba on myspace.com
Назва гурту походить від Гуцульського села Перкалаба, яке знаходиться на межі Чернівецької і Івано-Франківської області та межі з Румунією. Початок існування гурту припадає на 1998 рік, тоді Перкалаба мала перший свій виступ на фестивалі «Червона Рута». Музичний стиль гурту на початку діяльності — близький до ска-панк і реггі, але з часом творчість групи усе більше зверталося убік традиційної гуцульської музики. Сучасну творчість гурту можна віднести до напрямку фольк-рок. Учасники гурту підкреслюють тяжіння до простоти, природної гармонії, легкості, гумору і заряду позитивної енергії. Тексти також, за свідченням учасників гурту не обтяжений смисловою функцією.
Склад гурту
* Андрій «Федот» Федотов —вокал
* Віктор Новожилов -гітара, вокал
* Саша Грідін — бас-гітара
* Володимир «ВовенJAH»Шотурма —цимбали, бек вокал
* Сергій Шваюк — труба
* Віктор Степанюк —тромбон
* Лев «Скрипа» Скренткович —барабани
* Руслана Хазіпова -бек вокал, джумбей, танці
Продюсер гурту — Олег «Мох» Гнатів
Дискографія
2005 - Горрри!
2006 - Qzzaargh vs Перкалаба
2007 - Говорить Івано-Франківськ!
2009 - !Чидро
2011 - Дідо
Офіційний сайт гурту: http://perkalaba.com.ua/ua/index.html
* Андрій «Федот» Федотов —вокал
* Віктор Новожилов -гітара, вокал
* Саша Грідін — бас-гітара
* Володимир «ВовенJAH»Шотурма —цимбали, бек вокал
* Сергій Шваюк — труба
* Віктор Степанюк —тромбон
* Лев «Скрипа» Скренткович —барабани
* Руслана Хазіпова -бек вокал, джумбей, танці
Продюсер гурту — Олег «Мох» Гнатів
Дискографія
2005 - Горрри!
2006 - Qzzaargh vs Перкалаба
2007 - Говорить Івано-Франківськ!
2009 - !Чидро
2011 - Дідо
Офіційний сайт гурту: http://perkalaba.com.ua/ua/index.html
Метафизика радости и счастья
Метафизика радости и счастья.
Воскресенье, Март 25, 2012 · Комментировать
Вообще метафизика культурной борьбы, прежде всего, предполагает наличие той самой культуры и той самой борьбы, которая призвана ее защищать и сберегать. Но не в плоскости примитивистской реальности со всеми её вытекающими последствиями, а в плоскости запредельного и порой незримого, того что скрывается за ширмой скоротечной повседневности. Работая с этими пластами, музыканту приходится очень непросто, так как последствия могут быть самыми неожиданными. Отдавая всего себя ради собственного спасения, пускаешься в бездны вскрытия всего бессознательного, что кроется внутри. Касаемо музыки этот процесс неимоверно интересен и обособлен, если эта самая музыка является средством перехода за границы, уходом от реальности.Примеров такого ухода навскидку немного, но вот одни из представителей такого восприятия и несениятворчества выступили в Одессе 23 марта 2012 года. Это Ивано-Франковская формация «Перкалаба», которые представили свой новый, вышедший 1 декабря 2011 года, альбом «Дідо» Альбом, который в дискографии коллектива является четвертым студийным (выходили и живые альбомы) и который неимоверно интересен в плане звучной мелодики, гуцульской аутентичности, совместных дуэтов (с «Н.О.М», «ДахаБраха», Евгением Гудзем из Gogol Bordello и Юрием Гуржи из «Rotfront»). На импровизированной пресс-конференции идейный вдохновитель и директор формации Олег Иванович Гнатив, более известный как «МОХ», рассказал о том, как писали и сводили последний релиз, почему попали в него именно эти дуэты, слагающие «Перкалаба family», о символе и собственной Лилит группы – гуцульской бабушке и волшебнице Ганусе. Также он поведал том, что дорога, по которой они идут, ведет их вихристо и неимоверно интересно и вся эта история строится на глазах. И самое главное, что всё происходящее имеет под собой почву и основание быть небесполезным и в некотором роде даже мистическим. Также Олег Иванович рассказал об альбоме, вышедшем в июне 2011 года, и записанного вместе с ныне покойным лидером легендарных «Братьев Гадюкиных» Сергеем Кузьминским. Альбом носит название «Мовленнеєк» и содержит проговоренные МОХом тексты, сродни гуцульским мантрам, сакрально метафизические и языково концентрированные. Для неподготовленного слушателя могут показаться страшными, но это тот материал, который найдет своего слушателя, ну или уже нашел, но всё еще в поисках. Ищущий всегда найдет свое.
Вечером был концерт, который в который раз показал приверженность музыкантом к проявлению формы, как корня рождения содержания, как средства, которое ведет неизведанной тропой в сторону поиска своего начала. Начали они громко с Кузиной «Було не любити», которую записали специально для трибьюта его памяти «Я вернувся домів». И дальше поступательно был сыгран весь недавно вышедший альбом, преключаясь от песни к песне, переживая образы и вскрываясь вглубь, вокалист формации Андрей «Федот» Федотов растворялся в маскараде растревоженного пространства и находил те зацепки, которые снова возвращают в зримое присутствие. Месса и вакханалия музыкального маскарада являли собой ту плоскость, где сами участники уже перерождаются в наблюдателей действа всеобщего безумства и подсознательной, даже скорее первобытной, энергетической пляски. Но это не значит, что можно только плясать, чтобы стать соучастником и влиться в ту чакру, через которую вещает гуцульская формация мистификаторов, можно просто стоять или сидеть, но при этом мысленно быть там, среди всего бедлама и буйства, среди растворения в серпантине эмоций и вязком привкусе метафизичности радости и счастья. После блока новых опусов были сыграны старые и проверенные боевики, которые все присутствующие ждали и внимали им до глубины душевного сознания. Тут тебе и «Крила» и «Перда» и «Пісюни» и многое-многое другое. С первых трёх альбомов, которые из раза в раз логически продолжают когда то начатое повествование о жизни и её проявлениях в рамках и за гранью.
Естественный выброс энергии произошел на «Гулєй», которую всегда воспринимают с вожделением и неистовой радостью, пахнущей первобытной эмоциональностью, таящуюся в недрах человеческой сути. Под конец вечера Олег Иванович вышел на сцену и затянул гуцульскую народную песню, кстати говоря на радость всем собравшимся. И очень душевно подлагодарил Одессу, принимающий клуб и всех-всех-всех пришедших и неравнодушных.
Вот такая вот эта саундсистема из глубин гуцульского сознания и таинств карпатских гор. По-разному можно относиться к ним, но одно лишь неотъемлемо, что им удаётся то, что многим порой неведомо – выуживать из реальности те моменты, которые отвечают за радость и счастье. И это всё-таки не банальная констатация какого-то ярлыка или штампа, а реально проверенный факт, ощущаемый каждым сочувствующим этим шаманам на собственной шкуре. И всё описанное выше представляет собой лишь взгляд отдельно взятого человека на локально произошедшее событие, однако вынесенный из всего этого вывод гласит лишь убеждение в правоте выбранного коллективом пути развития. И сопровождать их в этом пути хотят всё больше людей, которые расширяют рамки собственных воззрений и готовы воспринимать жизнь в многообразии и вовнутрь, а не ограничиваться лишь наружностью. Так что очередной трип карпатской загадки под названием «Перкалаба» в Одессу можно считать очень удачным.
Текст: А.Пролетарский.
Фото, видео: А.Пролетарский.
Thursday, 22 March 2012
Thursday, 23 February 2012
Saturday, 4 February 2012
Wednesday, 1 February 2012
Галицький Кореспондент vs Perkalaba
У четвер, 1 грудня, Оркестр Радості і Щастя "Перкалаба" презентувала свій новий альбом "Дідо". Ось що вже пишуть про альбом музичні критики: «Те, чим оперує у своїй творчості синдикат «Перкалаба», не може просто вміститись у класичні рамки музичного розуміння. Адже професійність, потужний кач, зіграність та інші речі є важливими, але не первинними у сучасному мистецтві. Важлива ідея як механізм того чи іншого професіоналізму. Бо руками у музиці рухає голова і гаряче серце. Цілком зрозуміло і те, що за довгою історією і дискографією найпомітніше у «Перкалаби» видно її прогрес від українського масштабу до відомого європейського колективу. Саме цю думку і підтверджує новий альбом під назвою «Дідо».
З особливостей диску - присутність на ньому багатьох спільних треків з відомими музикантами. Серед них - українські етно-зірки «ДахаБраха», вокаліст німецького гурту «RotFront» Юрій Гуржі і навіть Євген Гудзь з легендарного гурту «Gogol Bordello». Також на платівці можна знайти і кавери-респекти Кузі («Було Не Любити») і героям російського андеграунду «НОМ» («Любовь инженера»).
«Галицький кореспондент» зустрівся з «Перкалабою» перед презентацією альбому в Києві.
- Інформація про новий альбом «Дідо» вже зчинила фурор в Інтернеті через запрошених артистів - «Гоголь Борделло» (Нью-Йорк), «РотФронт» (Берлін), НОМ (Санкт-Петербург), «ДахаБраха» (Київ). Як вам вдалось це зробити і чим зумовлений саме такий добір учасників?
Всі ці артисти є нашими друзями, вони з радістю відгукнулись на пропозицію взяти участь у нашому альбомі. Музичні критики, яким ми дали «Дідо» на тест-прослуховування, відзначили одну з особливостей - кінематографічність нового матеріалу. Так що всіх учасників можна назвати виконавцями певних ролей, причому всі зіграли головних персонажів. До речі, один із треків взяли в американсько-німецький фільм, прем'єра якого відбудеться в Берліні 29 березня наступного року. «Перкалаба» вже запрошена грати там.
- Музиканти, які долучилися до нового альбому, живуть в різних кінцях світу. Як ви звели їх докупи?
Зараз для того, щоб створити якийсь інтернаціональний проект, не потрібно кудись їздити, для цього є Інтернет. Ми тільки «ДахуБраху» писали в себе в студії. Решта музикантів писались у своїх студіях і присилали нам сесії, а вже в Києві наш саунд-продюсер Олег Артим зводив.
- Розтлумачте, будь ласка, ваші ідеологічні настанови «попускаймоси, набуваймоси, покаймоси». Це є ваші засади позитивного світогляду?
Це не є настанови. Це своєрідні мантри, які несуть в собі позитивну інформацію і енергію - це власне видно. Якщо засади - це фундамент, то ми стоїмо на тому, як нас виховали і виростили батьки. А виховали нас добре, одним із доказів цього є те, що за 12 років існування «Перкалаби» у нас не було жодного жорсткого конфлікту в групі. Ми всі дуже різні і поважаємо інакшість кожного, власне як і інакшість решти у цьому світі.
- З творчості групи випливає, що Гуцулія, яка для вас є кореневою музичною територією, - вельми психоделічний регіон. Наскільки достовірне це враження?
Однозначно. Ближче до неба. Герметичність як культурна, так і природна, творить цю психоделію. Гуцульська ідентичність базована на певних кодах, поняттях і кодексах. Гуцули - дуже індивідуалістичний і гострий нарід. Вони чужих сприймають як гостей, однак можна довго прожити і ні разу не «проїхати», але так своїм і не стати, хоча теперішні впливи згубно діють навіть тут, як на мене, але просто не так катастрофічно. Крім того, гори - це не рівнина, тобто не комуна. Мало де на рівнині можна побачити таку чистоту в хатах і на подвір'ях, як в Гуцулії. Тут це природно.
- Яким чином еволюціонує «Перкалаба»? Наскільки взагалі митцеві потрібно потрапляти під зовнішні впливи, чи варто обмежуватися сигналом зсередини?
Еволюціонує, як будь-який живий організм. «Перкалаба» - надзвичайно живий організм, і тому ця еволюція радісна і, є думка, ще навіть не на піку. А стосовно впливів - нам здається, найголовніше навчитись слухати своє серце і вміти чути інших.
- Наскільки відрізняється сприйняття творчості групи в Україні та за кордоном?
У нас тексти все-таки формуються з відчуттям, що слово має магічну енергію, у нас ніде і ніколи не виникає проблеми несприйняття. Люди скрізь чисту емоцію сприймають однаково, чи це радість, чи це сум - це універсальні відчуття. Завдання музикантів - максимально професійно володіти інструментами, щоби ця емоція не була зіпсована невмілістю вираження.
- Концерти «Перкалаби» супроводжуються потужним викидом енергії. Яким чином ви тримаєте себе в тонусі? Ружні грибочки?
Та насправді ні. Грибочки і все решта, звичайно, мають в собі багато радості, але якщо в тебе всередині живуть чорти, то тобі не допоможуть ні грибочки, ні решта. Найкращий допінг - чисте серце.
http://gk-press.if.ua/node/5631
KievReporter about Perkalaba - Dido - 2011
3 декабря 2011, 19:03 Назар Шешуряк
Перкалаба: «Дідо – це стан сприйняття»
Без перебільшення культовий український гурт Перкалаба випустив у неспокійний світ свій новий альбом. Згусток світлої енергії називається «Дідо» і містить в собі тринадцять пісень. Першого грудня альбом був з шумом презентований у Саллівані, а за кілька днів до концерту ми поговорили по мейлу з менеджером та ідеологом гурту Олегом Гнатівим. Олег, він жеМох, відповідав з воістину просвітленою лаконічністю.
Дідо — це реальний персонаж чи збірний образ, архетип?
Дідо — це рівень розуміння і стан сприйняття.
Як досягти цього стану?
Набуватися, попускатися і каятися.
Розкажіть, яких друзів Перкалаби можна буде почути на альбомі.
Дахабраха, Женя Гудзь (Гоголь Борделло), Юра Гурджий (РотФронт), НОМ, dj Derbastler. Творчість цих артистів близька нам по духу і вібраціям.
Як ви познайомилися з Гудзем?
Бог звів.
Захоплення музичного світу входить до планів Перкалаби?
Нас більше цікавить реальний світ.
Я мав на увазі ось що: чи має шанс взагалі українсько-гуцульська культура стати популярною на весь світ, як раніше це сталося, наприклад, з балканською?
Однозначно має, як будь яка музика, яка творить вібрації, що попадають в резонанс з Божественним. Крім того, гуцульська культура несе в собі ще первісну чисту дохристиянську енергію. Світові зараз надзвичайно не стає чистих енергій.
Перкалаба відчуває на собі місію, скажемо так, енергетичного просвітлення слухачів?
Ні в якому випадку. Ми нікому нічого не обіцяли, дай Боже самим сили найти.
Бурхливі політичні та економічні події у світі останніх місяців вплинули на альбом?
Ні. Нам стає позитивних впливів. «Дідо» придумувався і писався за радісних і спокійних умов.
Як ставитесь до інтернет-піратства і того факту, що альбом з’явиться на торрентах вже за пару годин після презентації?
Музика повинна належати людям. Просто нем сенсу боротись з піратами. Крім того, все укладено так, що якщо ти свою справу будеш робити професійно, від серця, з правильною логістикою, то все складеться — навколищній світ побудований на гармонійності. Якість і цілеспрямованість будуть винагороджені завжди, неважливо як.
Концерт, як завжди, був спекотним. Перкалаба уже добрих десять років возить із собою цей жирний дух гуцульського весілля, примудряючись при цьому не набридати і змінюватись. Всього було зіграно більше трьох десятків пісень — хто ще з місцевих гуртів на таке здатний? Енергетика підхоплює навіть тих, хто до карпатсько-циганських гоцалок завжди були байжужими — наприклад, журналістів Київрепорта. Ми намалювали фломастером собі на обличчях красиві вуса і стрибали, як дурні. (А після концерту, під впливом алкоголю та перкалабних вібрацій ще й загубили фотоапарат на площі Льва Толстого; хто знайшов — не будьте мудаками, поверніть.)
Красивіші вуса були тільки у Гудзя, який, звісно ж, теж засвітився на сцені. Навіть зашкварившись у свій час дуетом з Мадонною, цей божевільний мультикультураліст не втратив своєї галактичних розмірів харизми. Інші члени перкалаба-фемілі теж допомогли потрусити київську публіку.
«Дідо» — це, мабуть, найбільш екстравертний альбом Перкалаби. У тому сенсі, що піддається для зчитування не тільки досвідченим ловцям карпатських vibes, але і простим смертним. Дуети з чотирма відомими артистами, російська та англійська мова під завісу — схоже на те, що гурт набагато амбітніший, ніж прагне здаватись.
Інородні голоси це, власне, єдине по-справжньому нове на «Дідо». Еволюція Перкалаби не лінійна, а спіральна: матеріал — «глина» — залишається тим самим, змінюються лише настрої та якість саунду. Різні фотографії одного пейзажу. Ось і новий альбом: те ж саме небо, ті ж самі дерева, тіж самі коровки і рибчики в річці, чидро. Саме за це ми і любимо Перкалабу. Зима обіцяє бути довгою, так що «Дідо» вийшов дуже вчасно: кращих ліків від зимової сплячки не придумаєш. Набуваймоси.
Перкалаба - Дідо (2011)
| музика |
«DIDO CAN DANCE»
Те, чим оперує у своїй творчості синдикат «ПЕРКАЛАБА» не може просто поміститись у класичні рамки музичного розуміння. Адже професійність, потужний кач, зіграність та інші речі є важливими, але не похідними у сучасному мистецтві. Важлива ідея, як механізм того чи іншого професіоналізму. Бо руками у музиці рухає голова і гаряче серце.
Цілком зрозуміло і те, що за довгою історією і дискографією, найпомітніше у «ПЕРКАЛАБИ» видно її прогрес з українського масштабу до відомого європейського коллективу. Саме цю думку і підтверджує новий альбом під назвою «ДІДО».
Половину пісень з цього творіння віддані фанати мали змогу вже почути на концертах синдикату. Наприклад оперу у чотирьох частина присвячених головному герою диску – дідові, де дуже чітко можна прослідкувати, ще один додатковий магічний елемент – мову. Адже більшість нових і старих треків – це такі собі українські мантри. В поєднанні з якісним європейським звучанням і українськими традиційними мотивам, європейський слухач може побачити новий образ українця - magical modern Ukrainian.
Як на мене, цей диск не претендує на супер-концептуальний проект , з хитрою сценографією треків і образів. Проте, маємо унікальну можливість вперше почути не просто «ПЕРКАЛАБУ», як радіо - виставу, а заглянути набагато глибше. Бо там ми побачимо, те чим живе цей клан (у найкращому розумінні цього слова), що слухає, кого поважає і як прогресує. Це така собі поїздка у внутрішню Перкалабу, з усіма її жителями, героями і ландшафтом.
З особливостей диску – присутність на ньому багатьох спільних треків з відомими музикантами. Серед них – українські етнозірки «Даха-Браха», вокаліст німецького гурту «RotFront» Юрій Гуржі і навіть сам Євген Гудзь, з легендарного гурту «Gogol Bordello». Також на платівці можна знайти і кавери-респекти Кузі («Було Не Любити») і героям російського андеграунду «НОМ» («Любовь инженера»). Ці експерименти + ремікси інших музикантів дають зрозуміти, що колектив прогресує і дає змогу фантазувати з усіма, кого вони люблять і кого поважають. Це великий здобуток, бо після цих досвідів обов’язково виникає новий творчий пошук. І тому цей диск не тільки, показує «ПЕРКАЛАБУ» іншим, а й демонструє «ПЕРКАЛАБУ» собі.
Отже, маємо непересічну платівка з двох причин: 1) «ПЕРКАЛАБІ» вдається вдало підкреслити свій gutzul roots, і водночас – маємо цікаві, нові експерименти зі звучанням 2)сподіваємось що вдалий творчий пошук і співпраця з відомими музикантами додала синдикату можливості бути почутими у світі 3) попри всі нові елементи, «ПЕРКАЛАБА» досі залишається своєю для усіх: мелодійною, справжньою і зрозумілою, як для українців так і для іноземців. Бо це не музика, це «дух, що тіло рве…» .
Тому, як сказали б на гуцульщині «ДІДО CAN DANCE». І від цього нас усіх попускає і ми набуваємося. Але тіко б ви виходили!
Гриць Семенчук- поет, промоутер, музикант групи drumТИатр
Те, чим оперує у своїй творчості синдикат «ПЕРКАЛАБА» не може просто поміститись у класичні рамки музичного розуміння. Адже професійність, потужний кач, зіграність та інші речі є важливими, але не похідними у сучасному мистецтві. Важлива ідея, як механізм того чи іншого професіоналізму. Бо руками у музиці рухає голова і гаряче серце.
Цілком зрозуміло і те, що за довгою історією і дискографією, найпомітніше у «ПЕРКАЛАБИ» видно її прогрес з українського масштабу до відомого європейського коллективу. Саме цю думку і підтверджує новий альбом під назвою «ДІДО».
Половину пісень з цього творіння віддані фанати мали змогу вже почути на концертах синдикату. Наприклад оперу у чотирьох частина присвячених головному герою диску – дідові, де дуже чітко можна прослідкувати, ще один додатковий магічний елемент – мову. Адже більшість нових і старих треків – це такі собі українські мантри. В поєднанні з якісним європейським звучанням і українськими традиційними мотивам, європейський слухач може побачити новий образ українця - magical modern Ukrainian.
Як на мене, цей диск не претендує на супер-концептуальний проект , з хитрою сценографією треків і образів. Проте, маємо унікальну можливість вперше почути не просто «ПЕРКАЛАБУ», як радіо - виставу, а заглянути набагато глибше. Бо там ми побачимо, те чим живе цей клан (у найкращому розумінні цього слова), що слухає, кого поважає і як прогресує. Це така собі поїздка у внутрішню Перкалабу, з усіма її жителями, героями і ландшафтом.
З особливостей диску – присутність на ньому багатьох спільних треків з відомими музикантами. Серед них – українські етнозірки «Даха-Браха», вокаліст німецького гурту «RotFront» Юрій Гуржі і навіть сам Євген Гудзь, з легендарного гурту «Gogol Bordello». Також на платівці можна знайти і кавери-респекти Кузі («Було Не Любити») і героям російського андеграунду «НОМ» («Любовь инженера»). Ці експерименти + ремікси інших музикантів дають зрозуміти, що колектив прогресує і дає змогу фантазувати з усіма, кого вони люблять і кого поважають. Це великий здобуток, бо після цих досвідів обов’язково виникає новий творчий пошук. І тому цей диск не тільки, показує «ПЕРКАЛАБУ» іншим, а й демонструє «ПЕРКАЛАБУ» собі.
Отже, маємо непересічну платівка з двох причин: 1) «ПЕРКАЛАБІ» вдається вдало підкреслити свій gutzul roots, і водночас – маємо цікаві, нові експерименти зі звучанням 2)сподіваємось що вдалий творчий пошук і співпраця з відомими музикантами додала синдикату можливості бути почутими у світі 3) попри всі нові елементи, «ПЕРКАЛАБА» досі залишається своєю для усіх: мелодійною, справжньою і зрозумілою, як для українців так і для іноземців. Бо це не музика, це «дух, що тіло рве…» .
Тому, як сказали б на гуцульщині «ДІДО CAN DANCE». І від цього нас усіх попускає і ми набуваємося. Але тіко б ви виходили!
Гриць Семенчук- поет, промоутер, музикант групи drumТИатр
Tuesday, 31 January 2012
Monday, 30 January 2012
Friday, 18 November 2011
Wednesday, 15 June 2011
Perkalaba playing in Thionville - come and enjoy!!!
Perkalaba in Thionville!!!
23h – PERKALABA Ethno Ska (Ivano-Frankivsk, UA)
Mélange des musiques des régions d'Ukraine avec du Punk et des éléments de Ska énergétique : musique dansante et mélodique. www.myspace.com/perkalaba
www.thionville.fr
Bienvenue
sur le site officiel de la mairie de Thionville. Toute l'actualité de
votre ville, des services en ligne et des informations pratiques pour
vous faciliter la vie.
Subscribe to:
Posts (Atom)